Підтипи шизофренії

Шизофренія — це серйозне психічне захворювання, яке зазвичай прогресує і зустрічається як у чоловіків, так і в жінок. Підраховано, що шизофренія вражає приблизно 1% населення у певний момент життя і зазвичай діагностується, починаючи з кінця підліткового періоду та приблизно до 30-ти років.

Згідно з діагностичною і статистичною інструкцією з психічних розладів (DSM-5), у процесі діагностики шизофренії кваліфікованим медичним працівником існують певні критерії. Діагностика базується на об’єктивних і суб’єктивних поглядах і не пов’язана з прямими фізіологічними ефектами речовини (наприклад, наркотику, ліки) чи загальним станом здоров’я.

Характерні симптоми, також відомі як позитивні симптоми, називаються так, тому що додають щось нове до переживань людини, хоча і є ненормальними, дивними та небажаними.
В діагностичних цілях будуть враховуватися два або більше з таких запропонованих позитивних симптомів, помічені у пацієнта протягом значного проміжку часу (не менше за місяць):

помилкові твердження;
галюцинації (це можуть бути слухові, зорові й/або нюхові);
дезорганізована мова (наприклад, непослідовність розповіді);
грубо дезорганізовані або кататонічна поведінка.

Негативні симптоми:

афективне вирівнювання (відсутність емоційної виразності);
бідність мови;
відсутність мотивації.

Люди, які хворіють на шизофренію, іноді стверджують, що галюцинації містять голоси. Зміст цих голосів може варіюватися від пацієнта до пацієнта, але, як правило, галюцинаторні голоси коментують дії хворого на шизофренію і/або нав’язливі стосовно їх поведінки чи думок. Ці твердження для людини з шизофренією можуть коливатися в серйозності та обсязі.

На початкових стадіях виникнення захворювання можуть бути різні соціальні дисфункції, які заважають життю пацієнта. Спочатку може бути незрозуміло, що відчуває пацієнт. Це можуть бути проблеми на роботі, у взаємостосунках чи самообслуговуванні. Деякі хворі часто описують переживання дивних почуттів, а також незвичайних думок і сприйняття задовго до того, як вони стають видимими для їх оточення.

Категоризація типів шизофренії

Типи шизофренії були описані з діагностичними критеріями в попередній версії DSM, четверте видання. У новітньому виданні більше немає офіційних типів, але багато фахівців, як і раніше використовують колишні категорії для кращого опису пацієнтів. Хоча й існують характерні симптоми шизофренії, кожна людина відчуває цей стан по-своєму, й корисно мати більш конкретні підтипи для посилання на кожного пацієнта.

Типи шизофренії, раніше викладені в діагностичній інструкції:

параноїдальна шизофренія;
дезорганізована шизофренія;
кататонічний тип;
недиференційована шизофренія;
залишковий тип;
біполярна шизофренія;
шизофреніформний розлад;
дитяча шизофренія.

Параноїдальна шизофренія

Найбільш поширеним і помітним симптомом параноїдальної шизофренії є наявність маячних відчуттів і галюцинацій. Ці явища відомі як позитивні симптоми, оскільки зазвичай вони не проявляються в людей без цього стану. Галюцинації можуть бути зоровими, але при цьому типі шизофренії вони частіше бувають слуховими. Голоси, які людина вважає реальними, але які ніхто не може почути, типові.

Маревні думки також типові для цього підтипу й зазвичай є параноїдними. Наприклад, людина з параноїдальною шизофренією може вірити в теорії змови чи в те, що хтось хоче його вбити, попри докази зворотного. Марення і галюцинації, з якими хтось стикається, часто бувають тематичними: урядові змови, переслідування і так далі.

Параноїдні шизофреніки більш здатні вести нормальне життя або здаватися нормальними для однолітків і знайомих у порівнянні з іншими типами шизофренії. Вік початку хвороби зазвичай 25–30 років, тому можна пояснити, що ці люди навчилися розумно функціонувати та приховувати свої маревні думки та переконання.

Дезорганізована шизофренія

Для людей з дезорганізованою шизофренією найбільш помітним типом симптому є неорганізовані думки. Можуть бути й галюцинації, марення, та вони не такі важкі, як у людей з параноїдальною шизофренією. Дезорганізовані думки призводять до неорганізованого спілкування і поведінки. Поведінка може бути доречною, а мова може бути настільки дезорганізованою, що часом буде незбагненною.

Також характерним для людей з цим підтипом є порушення емоційної обробки та вираження. Вони не завжди демонструють правильний чи прийнятний емоційний відгук у звичайних ситуаціях. Це негативний тип симптомів через відсутність нормальної відповіді. Але відповідь також може бути протилежністю очікуваного, наприклад, сміятися над сумною подією.

Кататонічна шизофренія

Кататонічна шизофренія значною мірою характеризується безладними рухами. Людина може варіюватися від повністю неактивної до гіперактивної поведінки. Ці стани можуть бути екстремальними, такими як кататонічний ступор, при якому людина ледь рухається, або навпаки: кататонічне збудження з надмірною рухливістю. Інші можливі симптоми кататонічної шизофренії передбачають:

повторювані рухи;
стійкість до зміни зовнішнього вигляду;
утримання позиції або пози протягом тривалого періоду часу;
помічаються незвичайні положення тіла, кінцівок або міміки;
наслідування іншої людини, в тому, як він говорить, як рухається і т. д.

Недиференційована шизофренія

У попередній схемі класифікації людині був би поставлений діагноз «недиференційована шизофренія», якщо він або вона не вписувався б у жоден із вищевказаних трьох підтипів. Той, у кого діагностовано цей підтип, може мати більш помірні описані вище симптоми, може проявляти комбінацію всіх симптомів або навіть може циклічно змінюватися між різними симптомами з маренням, характерним для періоду, за яким слідує період кататонії, наприклад.

Він більше не є клінічно офіційним, але все ж корисно для фахівців в області психічного здоров’я посилатися на пацієнта як недиференційованого, якщо у нього або неї є поєднання симптомів чи зміна симптомів. Це допомагає краще описати стан пацієнта, ніж просто поставити діагноз шизофренія.

Залишкова шизофренія

Діагноз залишкової шизофренії зарезервований для людини, у якої немає виражених симптомів. Це може бути пацієнт, у якого раніше була діагностована шизофренія, але симптоми якого стали значно менш серйозними, або це може бути людина, у якої ніколи не було серйозних симптомів. Ця людина може відчувати будь-які шизофренічні симптоми — галюцинації, марення, дезорганізовані думки або кататонію, але вони не є вираженими або циклічними.

Шизоафективний розлад — біполярна шизофренія

В останньому виданні DSM є діагностичні критерії для стану, названого шизоафективним порушенням, іноді званого біполярною шизофренією, який раніше був описаний як підтип афективних розладів. Шизоафективний розлад — комбінація шизофренії та біполярного розладу чи депресії. Людина з цим діагнозом відчуває симптоми обох станів, часто водночас. Можливі симптоми шизоафективного розладу:

галюцинації та марення;
дезорганізовані думки та мовлення;
ступор;
плоский афект;
недоречні емоційні реакції та поведінка;
крайня печаль і безнадія;
сором і вина;
гнів і дратівливість;
млявість і втома, втрата інтересу до діяльності;
зміни в апетиті або сні;
складність концентрації та мислення;
крайня ейфорія;
завищене почуття самооцінки та здібностей;
ризикована поведінка;
швидкі думки та мова;
відволікання.

При шизоафективному порушенні людина відчуває симптоми шизофренії, і або симптоми депресії, або симптоми біполярного розладу. Останнє є станом, який циклічно розвивається між депресією і манією, такими симптомами, як ейфорія, завищена самооцінка, ризикована поведінка, швидка мова і відволікання.

Шизофреноформний розлад

У людини з шизофренічними симптомами може бути діагностований шизофреніформний розлад залежно від тривалості симптомів. Щоб поставити діагноз шизофренії, пацієнт повинен мати постійні симптоми протягом шести місяців і більше. Якщо симптоми не тривають так довго десь від одного до шести місяців доречно поставити діагноз шізофреніформний розлад.

Всі симптоми шизофренії можливі за цієї умови, але вони не зберігаються так довго. Діагноз часто вважають попереднім. Якщо пацієнт одужує протягом шестимісячного періоду, діагноз зберігається, але, якщо симптоми зберігаються, діагноз змінюється на шизофренію. Іншою важливою відмінністю є те, що для діагностики шизофренії симптоми повинні викликати значне погіршення життя людини. Це не потрібно для попередньої діагностики.

Дитяча шизофренія

Типовий вік початку шизофренії 20–30 років для жінок і 20 років для чоловіків. Дуже рідко можна побачити симптоми шизофренії у молодшому віці, але це можливо. Більшість дітей, у яких діагностовано цей рідкісний і важкий стан, знаходяться у віці від 7 до 13 років. Симптоми ті ж, що і в дорослих із шизофренією, основними відмінностями є вік появи й тяжкість симптомів.

Хоча симптоми однакові, але у дітей вони важчі, тому дитяча шизофренія може викликати серйозні проблеми з розвитком. Вплив на те, як дитина розвивається і поводиться, є глибоким і може мати довготермінові наслідки. Діагностика та лікування необхідні для поліпшення стану дитини в довгостроковій перспективі та для більш нормального розвитку. Однак поставити діагноз складно. Умова спочатку проявляється в затримках розвитку, які можуть мати ряд причин. Це також часто плутають з розладами аутистичного спектру.

Теги: