Що таке пасивне спілкування?

Пасивна комунікація — це стиль спілкування, в якому люди розробили схему уникнення вираження своєї думки чи почуттів, захисту прав, а також виявлення та задоволення своїх потреб. У результаті пасивні люди звикли не реагувати відкрито на образливі або такі, що викликають гнів ситуації. Замість цього вони дозволяють наростати образам і роздратуванню, зазвичай не знаючи про їх накопичення. Але як тільки вони досягають свого високого порогу терпимості до неприйнятної поведінки, вони схильні до вибухових проявів, які зазвичай неспіврозмірні з інцидентом, що їх спровокував. Після спалаху, такі люди можуть відчувати сором, провину та розгубленість, тому вони знову стають пасивними.

Пасивне спілкування — це коли люди не захищають свої права. Вони зберігають віддалену позицію та поступаються вимогам інших людей, ігноруючи при цьому свої власні потреби.

Характеристики пасивного стилю спілкування

Пасивний стиль спілкування виникає, коли люди схильні не висловлювати свої почуття або думки інших. Люди беруть пасивний стиль спілкування з різних причин. Іноді це захищає їх від страху конфронтації. В інших випадках це тому, що у них немає лідерських якостей і їм комфортно плисти за течією.
Пропонуємо вашій увазі 10 основних характеристик пасивного стилю спілкування.

1. «М’яке» спілкування. Люди, які мають пасивну форму спілкування, зазвичай говорять тихо, наче вибачаються. Іноді, висловлюючи свою думку, вони заздалегідь просять вибачення або намагаються це зробити, наприклад, говорять щось на кшталт «Це, звісно, нерозумно, але …».
2. Нездатність відстоювати власну думку. Люди з цим типом спілкування нездатні акцентувати увагу на своїх потребах і своїй думці під час бесіди, приховують те, що вони думають про іншу людину, та дозволяють стороннім втручатися в їх права та думки.
3. Скритність своїх почуттів. Пасивні комунікатори також не виражають свої почуття, думки та потреби спонтанно. Все, що вони хочуть сказати буде прокручено в голові неодноразово їй не обов’язково згодом відтворено вголос.
4. Пасивний комунікатор не встановлює зорового контакту. Ці люди також уникають прямого зорового контакту, ховають свій погляд від співрозмовника, іноді приймають недоречну позу та використовують невідповідні їм слова жестикуляцію.
5. Безперервний стан тривоги або депресії. Стиль пасивного спілкування також має на увазі постійний стан тривоги, оскільки ці люди припускають, що їх життя знаходиться поза їхнім контролем. Вони часто перебувають в депресії або хворі, тому що їхня думка ніколи не виражається вголос.
6. Пасивним комунікаторам важко визначитися. Вони часто плутаються, якщо вони можуть вибирати, і схильні делегувати вирішення іншим. Все це призводить до того, що ці люди зляться на себе і відчувають неприязнь не тільки до оточення, але й до самих себе.
7. Не показують свій гнів. Такі люди рідко виявляють гнів або злість стосовно інших. Навпаки, вони зазвичай допускають скарги, дискомфорт і агресію з боку інших людей.
8. Пасивні комунікатори часто пасивно-агресивні особистості. У деяких випадках «напади» з боку співрозмовників накопичуються і призводять до спалаху люті, непропорційної інциденту. Однак після цього вибуху вони часто відчувають сором, провину і розгубленість, повертаючись до звичної пасивності.
9. Люди з таким типом спілкування відчувають образу і розгубленість. Пасивне спілкування має великий вплив на життя цих людей. Крім тривожності й депресивних симптомів, які вони часто відчувають в результаті замовчування своїх емоцій, вони схильні відчувати обурення і замішання, ігноруючи свої власні потреби.
10. Пасивні комунікатори часто незрілі особистості. Люди з таким типом спілкування також часто взагалі не можуть дорослішати, тому що ніколи не стикаються з реальними проблемами. Пасивний комунікатор часто діє так, ніби він слабкий і не в змозі подбати про себе.

Як в людині формується пасивний тип спілкування?

Стиль пасивного спілкування зазвичай є результатом низької самооцінки. Самооцінка визначається як думка, що людина має свою власну цінність. Люди, які виявляють пасивну поведінку, часто думають, що не варто висловлювати те, що вони відчувають.

Зазвичай вони думають, що це не варто того, щоб люди звертали на них увагу або дбали про них. Найчастіше вони не реагують і не випускають свої емоції назовні. Це змушує їх створювати емоційні конфлікти, які роблять їх самооцінку ще нижчою, перетворюючи все це в замкнуте коло.

Пасивне спілкування часто є результатом пригнічених емоцій з раннього віку в середовищі, де підпорядкування цінується позитивно. Деякі батьки винагороджують за пасивність дітей, навмисно чи несвідомо. Ця позитивна оцінка покірної поведінки поступово стає дуже низькою самооцінкою з боку дитини, що, як наслідок, призводить до поведінкових звичок даного типу.

Звичка приймати все, що говорять інші, та намагатися догодити їм за будь-яку ціну, стає глибоко вкоріненою формою пасивного спілкування. В ній людина завжди приховує свою думку, щоб сподобатися іншим, хто в цьому бере участь.

Як суспільство ставиться до таких людей?

Люди, які спілкуються пасивно, погано працюють в групах з іншими партнерами. Інші члени групи досить часто починають контролювати їх і висловлювати почуття переваги. Як наслідок у «потерпілого» розвивається почуття розчарування та провини через тривале придушення його поглядів. Агресори з боку будуть схильні вважати, що люди з пасивним типом спілкування завжди будуть поруч, попри постійне нехтування, і будуть намагатися досягти своїх цілей за їх рахунок.

У робочому середовищі пасивні комунікатори часто розглядаються як люди, які ухиляються від відповідальності й не виявляють активності на роботі.

Переваги та недоліки пасивності при спілкуванні

Пасивне спілкування — це явно дисфункціональний тип спілкування, але він може мати деякі переваги. Оскільки ці люди пристосовуються до бажань інших, вони часто уникають конфліктів. У них також менше обов’язків, оскільки вони делегують прийняття рішення іншим і зазвичай не є частиною групових рішень. Крім того, оскільки їхнє оточення часто відчувають необхідність захищати їх, у них з’являється відчуття контролю над ними. Нарешті, ці люди відчувають себе комфортно та безпечно, зберігаючи та повторюючи сімейну модель поведінки.

Проте, недоліки перевершують переваги.

Люди, що оточують пасивних комунікаторів, можуть мати тенденцію захищати їх, але при цьому схильні втрачати будь-яку повагу до них. Як ми вже говорили, придушення та засвоєння думок і емоцій дуже згубні для людини. Є багато захворювань, викликаних придушенням негативних емоцій, таких як мігрені, напади астми, багато шкірних захворювань, виразки, артрит, хронічна втома та гіпертонія. Ці люди також страждають від складних психологічних проблем, таких як сильне занепокоєння, депресія та соціальне гноблення.

Як допомогти пасивним людям поліпшити їх стиль спілкування?

Люди, які поводяться пасивно, як правило, мають низьку самооцінку та низьку впевненість у собі. Діючи впевнено, ви можете допомогти їм відчути, що їх внесок цінується, і таким чином поліпшити їх думку про себе. Пам’ятайте, що можна цінувати чиїсь вклади, не обов’язково погоджуючись з ними.Щоб спонукати таких людей бути наполегливими, ви можете використовувати базові навички міжособистісного слухання, роздуми, роз’яснення і питання. Деякі з цих методів такі:

1. Заохочуйте їх робити внесок, який вони хочуть внести, ставлячи питання, проявляючи інтерес до їхньої думки та запрошуючи їх приєднатися до обговорення в групових ситуаціях. Таким чином, ви проявляєте співчуття та повагу до іншої людини.
2. Уважно слухайте, що говорить людина, перш ніж продовжити розмову. Слухати — це не те ж саме, що чути; воно вимагає уваги як до вербальних, так і до невербальних повідомлень, якщо ми хочемо повністю зрозуміти, що хоче висловити інша людина. Щоб людина, яка говорить з нами, знала, що ми її активно слухаємо, бажано підтримувати зоровий контакт і правильне положення тіла. Це спонукає людину, яка схильна до пасивного спілкування, бути більш відкритою, висловлюючи свої почуття, побажання та ідеї вголос.
3. У дискусіях чи груповій роботі не забувайте брати на себе всю відповідальність за прийняття рішень, які повинні прийматися спільно. Спробуйте залучити всіх учасників, щоб зробити внесок при прийнятті рішення. Якщо ви знаєте, що один з членів групи поводиться пасивно, ви можете витратити час на обговорення його точки зору. Якщо ви знаєте, як він почувається, ви можете допомогти йому висловити свою думку в групі.

Підсумовуючи й закінчуючи, пропонуємо вашій увазі список основних характеристик цих людей.

• Вони не впевнені у своїх правах. Вони вважають, що права інших людей вище за їхні.
• Легко віддають те, чого хочуть інші.
• Інші люди часто користуються ними.
• Вони бояться спілкуватися чесно та відкрито.Такі люди не можуть висловити свої почуття, потреби та думки успішно.
• Вони зазвичай не підтримують зоровий контакт і показують нахилене або затиснуте положення тіла.
• Пасивні комунікатори часто бентежаться, тому що ігнорують свої почуття.
• Вони відчувають занепокоєння, тому що їхнє життя, здається, знаходиться поза їхнім контролем.
• Пасивні комунікатори часто уникають прямого спілкування з іншими людьми, з якими можлива конфронтація.
• Вони мовчать, коли щось їх турбує.
• Їх голос зазвичай одноманітний.Вони багато вибачаються і часто заздалегідь.

Висновки

Пасивне спілкування відстає від золотого стандарту впевненого спілкування в багатьох важливих аспектах, головним чином в тому, що воно створює пастку безсилля. Пасивних комунікаторів можна розглядати як скромних, нешкідливих і чудових слухачів. Однак ціна, яку такі люди можуть заплатити всередині, не варта зовнішніх ілюзій.
Якщо ви впізнали себе в даній статті, наступний крок — звернутися за професійною допомогою. Психотерапевти дадуть вам всі необхідні інструменти, щоб перестати бути пасивним комунікатором і почати наполягати на своєму. Це не станеться відразу, але ви будете бачити прогрес, який буде стимулювати вас до подальших дій.