Що відбувається під час нападу тривоги?

Люди можуть хвилюватися через багато речей: перший день у школі, співбесіда, перше побачення. Занепокоєння — це біль «а що, коли», який змушує ваше серце битися, а долоні пітніти. Є різниця між здоровою тривогою і паралітичним страхом за майбутнє. Тривожний розлад — це коли занепокоєння і страх перед подіями в майбутньому починають заважати повсякденному життю.

Якщо ви відчуваєте тривожний розлад, знайте, що ви не самотні. Тривожні розлади є одними з найпоширеніших психічних захворювань у всьому світі. Вони зачіпають понад 40 мільйонів дорослих щороку. Й діти також відчувають тривожні розлади: сьогодні понад 25% людей віком від 13 до 18 років живуть з тривогою.

Слід пам’ятати, що тривога в усіх різна. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, деякі симптоми тривоги можуть містити:

• почуття занепокоєння, млявості або роздратування;
• гіперактивність;
• проблеми зі сном;
• втома;
• проблеми з концентрацією;
• дратівливість;
• м’язову напругу;
• складність контролю над відчуттями занепокоєння.

Типи тривожних розладів

Напад тривоги — це почуття пригніченості, занепокоєння, стресу або страху. Для багатьох людей напад тривоги розвивається повільно й може погіршитися в міру наближення стресової події.

Але хай там як, часте перебування у тривожному стані може привести до розвитку складнішого явища — тривожного розладу.

Існує кілька типів тривожних розладів:

1. Генералізований тривожний розлад (ГТР / GAD)

GAD відзначений надмірною тривожністю без логічної причини. За оцінками Асоціації тривожності та депресії, ГТР вражає близько 10,8 мільйона дорослих щорічно.
ГТР діагностується, коли виявляється надмірне занепокоєння про різні речі й триває шість місяців або довше. Якщо у вас слабке захворювання, ви, ймовірно, зможете виконати звичайні повсякденні справи. Серйозніші випадки можуть надати сильний вплив на ваше життя.

2. Соціальний тривожний розлад

Цей розлад передбачає паралітичний страх перед соціальними ситуаціями та можливістю бути засудженим чи приниженим іншими. Ця серйозна соціальна фобія може викликати постійне відчуття самотності.

Близько 27 мільйонів людей живуть з соціальним тривожним розладом, зазначає Асоціація тривожності та депресії. Типовий вік початку розвитку захворювання близько 13 років. Більше третини людей з соціальним тривожним розладом чекають десятиліття або більше, перш ніж звернутися за допомогою, ніж доводять свій стан до дуже глибокої та запущеної форми, яка вимагає тривалого лікування.

3. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

ПТСР розвивається після спостереження або переживання чогось травматичного. Симптоми можуть початися негайно або затриматися на роки. Загальні причини включають війну, стихійні лиха або фізичний напад. Епізоди ПТСР можуть бути викликані без попередження.

4. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Люди з ОКР можуть відчувати запаморочення від бажання здійснювати певні ритуали (примусу) знову й знову або відчувати нав’язливі та небажані думки, які можуть бути неприємними (одержимість).
Нав’язливі потреби передбачають: часте миття рук, постійний ретельний підрахунок або перевірка чого-небудь. Поширеними нав’язливими ідеями є побоювання з приводу чистоти, агресивних спонукань і потреби в симетрії.

5. Фобії

До них відносяться страх обмеженого простору (клаустрофобія), страх висоти (акрофобія) і багато інших. У вас може виникнути сильне бажання уникати небезпечного об’єкта або ситуації.

6. Панічний розлад

Панічний розлад — це стан, що викликає напади паніки, спонтанне почуття тривоги, жах або загибель, яка нібито наближається. Фізичні симптоми: прискорене серцебиття, біль у грудях і задуху.

Як організм реагує на напади тривоги?

У кожної окремої людини можуть спостерігатися різні зміни в поведінці та функціонуванні організму, як своєрідна реакція на ситуацію, що виникла. Але все ж ряд загальних змін можна відзначити.

1. Центральна нервова система

Тривала тривога та напади паніки можуть привести до того, що ваш мозок буде регулярно виділяти гормони стресу. Це може збільшити частоту таких симптомів, як головний біль, запаморочення і депресія.
Коли ви відчуваєте занепокоєння і стрес, ваш мозок наповнює вашу нервову систему гормонами та хімічними речовинами, виробленими для того, щоб допомогти вам відповісти на загрозу. Адреналін і кортизол — два приклади таких речовин.

2. Серцево-судинна система

Занепокоєння може викликати прискорене серцебиття і біль у грудях. Ви також можете бути під підвищеним ризиком розвитку високого кров’яного тиску та серцевих захворювань. Якщо у вас вже є хвороба серця, тривожні розлади можуть підвищити ризик розвитку коронарних хвороб.

3. Екскреторна та травна системи

Тривога також впливає на вашу видільну та травну системи. У вас можуть бути болі в животі, нудота, діарея та інші проблеми з травленням. Втрата апетиту також може спостерігатися.
Може бути зв’язок між тривожними розладами та розвитком синдрому подразненого кишківника (СРК), а це раптова блювота, діарея або запор.

4. Імунна система

Тривога може спровокувати реакцію на стрес і випустити потік хімічних речовин і гормонів, таких як адреналін, у систему. У короткостроковій перспективі це збільшує ваш пульс і частоту дихання, тому ваш мозок може отримувати більше кисню. Це підготує вас до адекватного реагування на напружену ситуацію. Ваша імунна система може навіть отримати короткий імпульс. При випадковому стресі ваше тіло повертається до нормального функціонування, після завершення дії подразника.

Але якщо ви постійно відчуваєте занепокоєння і стрес або це триває тривалий час, ваше тіло ніколи не отримає сигнал повернутися до нормального функціонування. Це може послабити ваш імунітет, роблячи вас більш уразливими для вірусних інфекцій і частих захворювань.

5. Дихальна система

Тривога викликає прискорене дихання. Якщо у вас хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), у вас може бути підвищений ризик госпіталізації через пов’язані з тривогою ускладнення. Тривога може також погіршити симптоми астми.

Інші ефекти

Тривожний розлад може викликати інші симптоми, зокрема:

• головні болі;
• м’язову напругу;
• безсоння;
• депресія;
• соціальна ізоляція.

Якщо у вас посттравматичний стресовий розлад, ви можете відчувати спогади, знову й знову переживаючи травматичний досвід. Ви можете легко розлютитися чи злякатися й, можливо, стати емоційно замкнутими. Інші симптоми містять нічні жахи, порушення сну та смуток.

Що викликає тривогу?

Існує кілька факторів, які можуть збільшити ризик виникнення тривожного розладу.

• Генетика. Дослідники виявили, що в людей, у яких тривожні розлади розвиваються у віці до 20 років, ймовірно, також є родич, який живе з тривогою.
• Хімія мозку. Наука доводить, що стрес може змінити хімічний баланс в мозку. Тому не дивно, що ця хімічна зміна може вплинути на ваш настрій.
• Особистість. Для деяких людей їх особистісні риси можуть зробити їх схильними до певних тривожних розладів. Риси особистості, такі як невротизм або інтроверсія, можуть бути пов’язані з деякими тривожними розладами.
• Життєві події. Травматичні події можуть змінити наше життя.

Лікування та профілактика тривожності

Люди, які страждають на напади тривоги часто почуваються пригніченими. В них виникає думка, що цей стан неможливо вилікувати. Але це зовсім не так. Щоб зменшити тривожність, потрібно дотримуватися кількох простих правил.

1. Використовуйте методи релаксації, такі як прогресивне розслаблення м’язів, оскільки люди з генералізованою тривогою мають тенденцію до підвищення загального рівня збудження.
2. Плануйте короткострокові заходи, які приносять задоволення або відволікають (особливо ті, що були корисні в минулому).
3. Фізичні вправи допомагають впоратися з занепокоєнням, оскільки звільняють мозок від хімічних речовин, які нейтралізують занепокоєння та поганий настрій. Це також дозволяє відволіктися від турбот і позбутися «нервової енергії». Рекомендується, займатися кардіо-вправами не менше, ніж пів години на день, тричі на тиждень.
4. Використовуйте структуроване розв’язання проблем, щоб впоратися зі стресором, який може викликати занепокоєння. Зіткнувшись з важкими життєвими проблемами, багато людей не мають адекватних навичок подолання труднощів, а, отже, відчувають, що не можуть контролювати те, що з ними відбувається. Ці почуття сприяють розвитку занепокоєння. Навчання Розв’язання структурованих проблем може бути надзвичайно корисним. Навички ефективного розв’язання проблем можуть мінімізувати, контролювати або навіть запобігати надмірне занепокоєння в повсякденному житті.
5. Якщо ви уникаєте ситуацій або дій через занепокоєння, слід потроху стикатися з речами, яких боїтеся, використовуючи поступовий вплив. Наприклад, ієрархія, залежно від того, наскільки страшним ви вважаєте кожен крок, може бути наступною:
   • не перевіряти телефон протягом години;
   • спізнюватися на зустріч;
   • купівля продуктів без списку;
   • організація вечірки з нагоди дня народження;
   • Прийняття запрошення без попереднього перегляду календаря;
   • залишення мобільного телефону вдома на день.
6. Більшість людей з тривожністю зазвичай допускають дві помилки у своєму мисленні: переоцінка (вони переоцінюють ймовірність того, що щось погане трапиться; тобто «Це буде катастрофа, мені краще підготуватися до гіршого») й недооцінка (вони недооцінюють свою здатність впоратися з ситуацією, тобто «у мене буде зрив, я не зможу контролювати себе»). Киньте виклик цим тривожним думкам, навчившись розпізнавати їх, перевіривши, чи є думка реалістичною (наприклад, «Які у мене є докази?»).
7. Після того, як ви визначили свої негативні думки та кинули їм виклик, попрактикуйтесь, відволікаючи увагу від них. Заходи, засновані на усвідомленості, також можуть допомогти вам залишатися зосередженим.
8. Використовуйте регуляцію емоцій та уважність. Дослідження показують, що занепокоєння може стати способом уникнути емоційного опрацювання. Використовуйте стратегії регулювання емоцій і навички усвідомленості, оскільки вони допоможуть вам визначити та випробувати основні емоції.
9. Поговоріть із професіоналом. Терапевт може допомогти вам впоратися з тригерами та симптомами тривоги. Психотерапевти й лікарі можуть також призначати ліки, які допомагають керувати психічним здоров’ям.

Завжди можна попросити про допомогу й не варто цього боятися. Хочете почати? Спробуйте поговорити зі своїм лікарем, щоб дізнатися більше про те, як ви почуваєтеся та як піклуватися про своє психічне здоров’я. Не відкладайте похід до фахівця в далеку скриню. Чим швидше ви почнете лікування, тим більше шансів, що ви зможете позбутися від своєї проблеми назавжди.