Визначення дисоціації для людей з ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це тривожний розлад, який може розвинутися після того, як людина переживає або стає свідком травматичної або катастрофічної події. Травматичною подією може бути стихійне лихо, серйозна аварія, раптова смерть близької людини, війна, насильницький напад, діагностика серйозного чи такого, що загрожує життю захворювання.

Після травми в людей з ПТСР можуть спостерігатися значні зміни в поведінці, настрої та думках, які можуть мати негативний вплив на повсякденне життя і тривати не менше одного місяця. Чим більша величина травми, тим вищий ризик розвитку ПТСР.
Люди, які борються з ПТСР, «переживають» травмувальний досвід декількома способами.

1. Повторювані, пригнічувальні спогади про подію, що травмувала.
2. Повторювані тривожні сни, пов’язані з пережитою травмою.
3. Спогади-відчуття, ніби-то подія знову відбувається.
4. Сильна й тривала тривога та страждання у відповідь на речі, які нагадують людині про пережиту травму.
5. Фізичні реакції, такі як легкий ступор чи нервозність при впливі чогось, що, очевидно, відтворює травму.

Симптоми ПТСР

Щоб отримати діагноз ПТСР, в даний час вам необхідно відчувати симптоми з кожної з наступних категорій:

Нав’язливі симптоми (як мінімум 1 симптом для діагностики)

1. Повторювані пригнічувальні небажані спогади про цю подію: зокрема, яскраві образи про травму, що виникають знову й знову, навіть якщо ви не хочете їх мати. Наприклад, якщо ви піддавалися фізичному нападу, ви могли б пам’ятати обличчя свого насильника. Або, якщо ви потрапили в автомобільну аварію, у вас можуть бути сильні спогади про звук аварії, світло фар чи чітка видимість крові на вас самих чи на комусь ще.
2. Жахливі сни про травму: в людей з ПТСР часто бувають дуже яскраві кошмари або про травму, або про теми, пов’язані з нею. Наприклад, якщо ви потрапили в автомобільну аварію, у вас можуть бути часті кошмари про те, що ви самі потрапили в аварію або про інших людей, які потрапили в аварію. У деяких людей з ПТСР, на яких напали, будуть жахи переслідування, і людина, що переслідує їх уві сні, може не бути людиною, яка напала на них у житті — тут важлива власне подія, що повторюється.
3. Дії, як ніби травма повторювалася («переживання травми спочатку»): це також називається «дисоціацією», коли людина втрачає зв’язок з сьогоденням і відчуває, що знову переживає травму. Деякі люди з цим симптомом можуть говорити й поводитися так, ніби вони фізично знаходяться в ситуації, яка травмує, тоді як збоку виглядає, що вони просто дивляться в нікуди протягом деякого часу. Деякі люди з ПТСР будуть також мати «спогади», які є дуже яскравими зображеннями пережитої травми. Спогади можуть здаватися дуже реальними, й деякі люди описують це як картину чи фільм з масою дрібних деталей.
4. Страх, при згадці про травму: деякі люди з ПТСР стають надзвичайно засмученими або відчувають сильне занепокоєння, коли стикаються з людиною, місцем, ситуацією чи бесідою, яка нагадує їм про травму. Це може відбуватися, коли ви чуєте вереск шин, якщо потрапили в автомобільну аварію, або занепокоєння при перегляді насильства по телевізору, якщо на вас напали й т.д.
5. Сильні тілесні відчуття (фізіологічні реакції) при нагадуванні про травму. Деякі люди з ПТСР відчувають зміни у своєму тілі при зіткненні з людиною, місцем, ситуацією чи бесідою, які нагадують їм про травму. Це може передбачати панічні симптоми. Наприклад, хтось може відчувати збільшення частоти серцевих скорочень, поту та підвищення температури тіла при проходженні місця їх автомобільної аварії.

Симптоми уникнення (як мінімум 1 симптом для діагностики)

Уникнення думок, почуттів або спогадів, пов’язаних з травмою. Хоча багато людей з ПТСР уникають будь-яких нагадувань про досвід травмування, людям також властиво уникати навіть думок про те, що сталося.

Нагадування можуть містити:

• бесіди (наприклад, розмова про чужий досвід у бою);
• заходи (наприклад, прогулянка за напоєм із другом, якщо ваша травма пов’язана з нападом у барі);
• об’єкти (наприклад, одяг, який ви носили під час травми);
• ситуації (наприклад, вступити в конфронтацію з кимось, якщо ви були ображені батьком у дитинстві);
• люди (наприклад, люди, які нагадують вам про сексуальне насильство);
• місця (наприклад, місце вашої автомобільної аварії).

Негативні зміни в мисленні або настрої (як мінімум 2 симптоми для встановлення діагнозу)

1. Неможливість згадати деталі ситуацію травмування (наприклад, колір свого ж автомобіля якщо це автокатастрофа, особу насильника навіть якщо це близька або знайома людина, день тижня/місяць/рік події).
2. Дуже негативні переконання й очікування: після травми люди іноді набувають стійкого й перебільшеного уявлення про себе або світ (наприклад, світ небезпечний, я — погана людина).
3. Спотворені уявлення про причини чи наслідки травми (наприклад, це моя вина — якби я на нього не подивилася, він би мене не чіпав).
4. Постійний негативний настрій або стан (наприклад, вина, страх, гнів).
5. Зниження інтересу до діяльності.
6. Почуття відстороненості чи віддаленості від інших.
7. Нездатність відчувати позитивних почуттів (наприклад, не можу відчувати любов, після зґвалтування).

Пробудження (мінімум 2 симптоми для встановлення діагнозу)

1. Дратівливість і спалахи гніву (майже без провокацій).
2. Саморуйнівна і безрозсудна поведінка (наприклад, невпевнене водіння, небезпечна сексуальна розбещеність).
3. Гіпервізійність: після травми люди іноді весь час почуваються насторожі (наприклад, при погляді на кожного, хто входить до ресторану, щоб оцінити їх як можливу загрозу).
4. Людина легко лякається (наприклад, стрибає, коли дзвонить телефон).
5. Складність концентрації увагу.
6. Проблеми зі сном (наприклад, труднощі з засинанням / пробудженням).

Дисоціація підтипу ПТСР

Дисоціація є відносно поширеною та нормальною відповіддю на травму. Іншими словами це інстинктивний спосіб мислення, при якому блокуються нестерпні думки чи почуття, що надходять в результаті травми. Часто зустрічається разом з ПТСР.

Це автоматичний захисний механізм, який проявляється, коли ми стикаємося з надмірним емоційним або фізичним болем. Дослідження показують, що до 50% дорослих іноді відчувають певний рівень дисоціації, а як психіатричний стан це може торкнутися до 3% населення в цілому. Хронічна та проблемна дисоціація найчастіше розвивається у тих випадках, коли існує повторна загроза чи травма (особливо в ранньому віці).

Термін «дисоціація» стосується тих, хто відчуває деперсоналізацію, дереалізацію або дисоціативний розлад особистості. Дисоціація може варіюватися від легкої до важкої (і всього, що між ними). В цьому стані людина може перебувати від кількох хвилин, до декількох годин.

Ті, що страждають на загальний розлад дисоціації можуть відчувати:

1. втрату пам’яті;
2. відчуття, що їх тіло (або навколишній світ) несправжні;
3. відчуття, що в них є кілька різних особистостей;
4. чутливість до світла та звуку;
5. тунельний зір;
6. відчуття, ніби їхнє тіло більше або менше, ніж воно є насправді;
7. рух стаціонарних предметів;
8. втрата в часі.

Деперсоналізація

Ті, що страждають на «деперсоналізацію» відчувають зміни в самосвідомості та можуть почуватися відірваними від себе; спостерігаючи за собою і своїми почуттями, діями та думками, як ніби вони належать комусь іншому, можливо, відчуваючи, що вони «спостерігають за собою з боку».

Деякі з типових симптомів:

1. відчуття, що вони дивляться фільм про себе;
2. почуття «це відбувається не зі мною»;
3. зниження інтенсивності та почуття відчуженості від емоцій;
4. втрата чуття у частинах свого тіла;
5. спотворені погляди на своє тіло;
6. не в змозі впізнати себе в дзеркалі;
7. «Досвід поза тілом».

Дереалізація

Ті, хто переживає «дереалізацію», можуть бачити своє навколишнє середовище «схожим на сон». Вони можуть також сприймати об’єкти як нечіткі, менші за розміром, ніж вони є насправді, або двовимірні.

Деякі з типових симптомів дереалізації:

1. відчуття, що нормальне середовище незнайоме;
2. відчуття відірваності від світу;
3. змінюється сприйняття людиною об’єктів: форма, колір, розмір;
4. відчуття, що люди, яких ви знаєте, незнайомі;
5. відчуття, що те, що відбувається нереальне (сон/фільм).

Дисоціативний розлад особистості

Дисоціативний розлад особистості, або «множинний розлад особистості», є найбільш екстремальним з трьох типів дисоціації. Люди, які страждають дисоціативним розладом особистості, можуть бути не впевнені в тому, хто вони або навіть відчувати присутність інших осіб у своїй свідомості чи тілі.

Деякі з типових симптомів:

1. писати іншим почерком;
2. у різних ситуаціях відчувати сексуальний потяг як до чоловіків, так і до жінок;
3. почуватися собі незнайомцем;
4. відчуття, що всередині тебе присутні різні люди;
5. називати себе «ми»;
6. виявляти нехарактерну для себе поведінку.

Зв’язок між дисоціацією і ПТСР

Одне дослідження людей з ПТСР показало, що приблизно 15–30% пацієнтів також повідомляли про симптоми деперсоналізації та дереалізації.

Проведення дослідження з оцінки взаємозв’язку між ПТСР і дисоціацією показали, що може існувати «дисоціативний підтип» ПТСР.

Крім того, було відзначено, що пацієнти з дисоціативним підтипом ПТСР, як правило, демонстрували повторну травматизацію і ранні несприятливі переживання до початку ПТСР.

Дисоціація у тих, що страждають на ПТСР повинна враховуватися при розгляді варіантів лікування ПТСР. Було виявлено, що ті, у кого ПТСР проявили симптоми деперсоналізації та дереалізації, зазвичай краще реагували на лікування, яке містило певну когнітивно-поведінкову терапію й експозиційну терапію (тобто десенсибілізацію і когнітивну реструктуризацію), ніж лікування експозицією, яке може привести до подальшої дисоціації.